11 January 2012
Нейронауки? Послухаємо і подискутуємо!
Чи зможуть роботи грати у футбол? Як зробити так, щоб маленький робот проїхав вузеньким покрученим коридором і жодного разу не потрапив у кювет? Чи можна прожувати плитку шоколаду за сто кроків, при цьому не зупиняючись? Це, звичайно ж, не найголовніші питання, дослідженням яких займаються нейронауки. Але саме з “шоколадної прогулянки” розпочалась організована НТСА нейронаукова дискусія, яку провів дослідник Центру наук про здоров’я Луїзіанського державного університету США, старший науковий співпрацівник НДІ нейрокібернетики Південно-Федерального університету Росії - Рубен Акимович Тікіджі-Хамбур’ян.
До речі, Рубен Акимович Тікіджі-Хамбур’ян є одним з викладачів стріму Нейронауки Літньої Школи "Досягнення та застосування сучасної інформатики, математики та фізики”, яка щорічно проходить у стінах НТУУ “КПІ”.
Варто трохи розповісти про нейронауки як такі. Взагалі-то нейронауки займаються вивченням будови, функціонування, розвитку, генетики, біохімії, фізіології й патології нервової системи. Якщо така дефініція видається складною для розуміння, її можна скоротити до "нейронауки - комплекс дисциплін, які вивчають нервову систему”. Спектр нейродисциплін широкий: обчислювальна нейробіологія, нейролінгвістика, нейропсихологія, нейронаука розвитку, нейроетика, нейросоціологія - можна було б продовжувати і продовжувати.
Повернімось до розповіді про дискусію “Нейро...”. Треба сказати, що дні “Нейро..” в КПІ почалися ще 19 грудня - цього дня відбулася відкрита лекція за нейронауковою тематикою (лектор - Рубен Акимович Тікіджі-Хамбур’ян). Охочих послухати спеціаліста з закордону прийшло чимало. Молодь цікавиться розвитком Neuroscience, тому активно шукає джерела перевіреної інформації. НТСА, у свою чергу, робить усе можливе задля забезпечення інтелектуальних потреб студентів.
Чи можна, прослухавши лекцію, не мати палкого бажання поділитись враженнями, обговорити найгостріші питання? Звісно, ні. Саме тому 20 грудня 2011 року в аудиторії 03 корпусу 13 на зустріч-дискусію зібралися усі бажаючі поспілкуватися на нейронаукові теми. Дискутували активно й довго - виявилось, що обговорити потрібно багато. Як вже вище зазначалось, дискусія почалась з “шоколадної прогулянки” - своєрідного нейробіологічного експерименту. Бажаючі мали змогу скуштувати плитку шоколаду, але при цьому була одна дуже важлива умова – пройти сто кроків, не спиняючись ні на мить, і з’їсти за цей час цілу шоколадку. Три учасники використали шанс проявити себе у цьому надтяжкому випробуванні, але лише одному із них вдалось досягти бажаного результату (хоч і не дуже правдивим методом - він йшов на “напівзігнутих”). Справа в тому, що наша нейросистема не дозволить нам виконати дві дії одночасно, тобто йти, не спиняючись, і жувати – це нереально: бодай одне із завдань не буде виконуватись.
“Вони пишуть швидше, ніж я це все встигаю прочитати”
“Чи знайомі Ви з усіма найновішими статтями, монографіями сучасних нейронауковців? Чи можете Ви їх (статті і монографії) прокоментувати?” - “Вони (автори-нейробіологи) пишуть швидше, ніж я все це встигаю прочитати.”. Справа в тім, що нейронауки розвиваються швидко й широко: спектр галузей нейродисциплін постійно збагачується, і просто неможливо бути спеціалістом в усіх напрямах одночасно. Сьогодні кожен обирає певну тематику й заглиблюється у неї наскільки можливо.
“Ми не знаємо всього до кінця. Кожен рік в клітині відкривається щось нове”. А це означає, що нейронауки постійно оновлюються: з’являються нові дані, відкриваються нові складові. Нейронауки - галузь динамічна. Це робить її ще цікавішою.
Чи мають нейронауки практичне значення?
Звісно, мають. Нейронауковці активно працюють над створенням панацеї від таких страшних хвороб, як хвороба Паркінсона (порушення здатності до нормального руху рук та ніг, тремор, тобто постійне тремтіння кінцівок, порушення функцій мовлення, психічні розлади) та не менш жахлива хвороба Альцгеймера (втрата пам’яті, дратівливість, агресивність, порушення здатності говорити та розуміти сказане). Одним з найновітніших досягнень є винайдення DBS (Deep Brain Stimulation) - процесу введення електродів у таламус (ділянка головного мозку) задля подолання тремору. Упродовж дискусії Рубен Акимович продемонстрував відео, на якому можна було побачити результати DBS на власні очі. Відверто кажучи, зміна у стані пацієнта після проведення ДіБіЕс була разючою - він зміг вільно керувати своїми рухами: піднімати руки, ходити навшпиньки, торкатися кінчиком пальця носа; а от коли електрод вимкнули, пацієнт був неспроможний навіть втримати голову у певному положенні.
Протягом зустрічі Рубен Акимович згадав ще один винахід учених -“BrainPort” - система електродів, що закріплюється на язику й відсилає у мозок спеціальні сигнали-повідомлення про навколишній світ: “BrainPort” допомагає бачити сліпим. Диво наукової думки.
Три години, які тривала дискусія, пролетіли, як три хвилини. То був справжній батл “нейродумок”... Кожен намагався сказати щось своє, запропонувати якусь ідею, висунути свою гіпотезу, просто запитати про незнайоме або незрозуміле… До речі, Рубен Акимович з цікавістю слухав студентські теорії , з готовністю відповідав на питання. Крім того, навіть порекомендував дещо почитати (тим, хто цікавиться нейродисциплінами, але не знає, з чого почати) - “Нейробіологію”. Г. Шеперда. А тих, хто не може вдовольнитися друкованим словом, організатори заходу запросили взяти участь у стрімі-напрямі “Нейронауки” Літньої Школи “Досягнення та застосування сучасних інформатики, математики та фізики”.
Кілька слів про Літню Школу
На стрімі “Нейронауки” Літньої Школи викладають професори з України, Росії, США, Франції. У 2011 році лекції читали такі видатні науковці: професор Джон Рінзель - один із засновників обчислювальних нейронаук, взагалі знакова фігура у сфері нейронаук з усіх точок зору; Віталій Львович Дунін-Барковський - професор, доктор фізико-математичних наук, засновник і Президент Російської Асоціації Нейроінформатики. До речі, команда організаторів Літньої Школи вже запросила Джона Рінзеля та В.Л. Дуніна-Барковського (як і багатьох інших відомих вчених та дослідників - серед них Пітер Ерді - один з головних представників наукової еліти у сфері обчислювальної нейробіології) до участі у стрімі й у 2012 році
Учасники відтягували завершення зустрічі, як могли. Та й організатори зізналися, що мали закінчити дискусію виключно з технічних причин. Отже, зустріч вдалася.
Подібні проекти будуть з’являтися й далі. НТСА запрошує усіх бажаючих активно брати участь у цих заходах. Вакансії учасника, організатора, волонтера завжди знайдуться.
Автор – Євгенія Кугук, Анна Лугова
Фото – Наталія Боровик
НТСА КПІ